Повторний тимчасовий захист у ЄС: право, а не привілей

Після початку повномасштабного вторгнення Росії мільйони українців були змушені покинути свої домівки в пошуках безпеки. Країни Європейського Союзу надали їм тимчасовий захист, що дозволило отримати право на проживання, роботу, медичну допомогу та освіту. Проте деякі українці зіткнулися з відмовами при повторному зверненні за тимчасовим захистом у іншій країні ЄС.

Європейський Суд Справедливості (ЄСС) у справі C-753/23 поставив крапку в цій юридичній колізії, визнавши такі відмови незаконними. Це рішення є важливим прецедентом, який гарантує, що тимчасовий захист може бути наданий повторно, навіть якщо заявник вже користувався ним у іншій країні ЄС.

Тимчасовий захист і його відмінність від статусу біженця

Українці в ЄС можуть скористатися двома основними механізмами захисту:

• Статус біженця: потребує індивідуального розгляду заявки, доведення загрози особистому життю, триває до 45 днів, обмежує право виїзду з країни під час розгляду.
• Тимчасовий захист: надається автоматично всім, хто тікає від війни, оформлюється швидко, дає право на проживання, роботу, соціальну підтримку, продовжується щороку.

Ключова відмінність: статус біженця підпорядковується Дублінському регламенту (людина повинна залишатися в першій країні, де подала заявку), а тимчасовий захист – ні. Це означає, що українець має право вільно обирати країну для проживання в межах ЄС.

Судова справа C-753/23: чому це важливо?

Ситуація, з якою зіткнувся позивач у справі C-753/23, характерна для багатьох українців. Громадянин України отримав тимчасовий захист в одній з країн ЄС, але згодом переїхав до іншої та подав повторну заявку. У відповідь отримав відмову з формулюванням: «Ви вже отримали тимчасовий захист в іншій державі».

Європейський Суд Справедливості визнав таку відмову незаконною та порушенням Директиви 2001/55/EC. Основні висновки Суду:

1. Країни ЄС не мають права автоматично відмовляти у повторному захисті на підставі вже виданого статусу в іншій державі.
2. Директива 2001/55/EC не містить обмежень щодо подання заявок у кількох країнах – тимчасовий захист не є аналогом статусу біженця.
3. Громадяни України мають право оскаржити відмову в суді.

Це рішення стало важливим для всіх, хто опинився в ситуації вимушеного переїзду між країнами ЄС через зміну життєвих обставин.

Юридичні пастки та як їх уникнути

1. «Тимчасовий захист можна отримати лише в одній країні»

Це не відповідає дійсності. Суд підтвердив, що обмежень на повторне звернення немає.

2. «Якщо вам відмовили – це остаточно»

Кожен українець має право на оскарження відмови. Для цього потрібно:

• Отримати письмове рішення з обґрунтуванням.
• Звернутися до юриста або правозахисної організації.
• Подати апеляцію в суді.

3. «Ви маєте залишатися в першій країні, де отримали захист»

Це правило діє для статусу біженця, але не для тимчасового захисту. Людина може переїхати до іншої країни ЄС і знову подати заявку.

Що робити, якщо вам відмовили?

Крок 1. Вимагайте письмове рішення

Якщо посадовець відмовляє усно – це порушення закону. Вимагайте документ із причиною відмови.

Крок 2. Перевірте підстави

Часті причини відмови:

• Ви вже отримали тимчасовий захист в іншій країні (незаконна причина).
• Відсутність необхідних документів.

Крок 3. Зверніться за юридичною допомогою

В ЄС діють організації, що надають безкоштовну допомогу українцям, наприклад, ECRE (Європейська рада у справах біженців), а також місцеві адвокати.

Крок 4. Подайте апеляцію

Строки подання апеляції різні у кожній країні. Наприклад, у Німеччині – 30 днів, у Польщі – 14 днів. Важливо діяти швидко.

Крок 5. Якщо апеляцію відхилено – звертайтеся до Європейського суду

У разі системних порушень можна звертатися до ЄСПЛ або Європейського Суду Справедливості.

Вплив рішення Європейського Суду на українців у ЄС

Рішення у справі C-753/23 стало не просто правовим прецедентом, а й важливим сигналом для всіх українців у ЄС. Воно підтвердило, що:

• Принцип недискримінації: кожен, хто відповідає критеріям для тимчасового захисту, має право на рівне ставлення в будь-якій країні ЄС.
• Відсутність правової підстави для відмови: Директива 2001/55/EC не містить обмежень щодо повторного отримання захисту в іншій державі ЄС.
• Повага до прав людини: відмова на підставі попереднього статусу може порушувати права людини на безпеку та гідність.

За даними Євростату, станом на січень 2024 року 4,2 млн українців отримали тимчасовий захист у країнах ЄС. Найбільше – у Німеччині (1,1 млн), Польщі (960 тис.), Чехії (570 тис.), Іспанії (190 тис.).

Водночас, понад 150 тис. українців були змушені змінити країну перебування через проблеми з працевлаштуванням, житлом або через зміну особистих обставин.

Це рішення Європейського Суду має величезне значення, адже воно змушує країни ЄС дотримуватися спільних правил і не залишати людей у правовій пастці.

Висновок

Тимчасовий захист – це не привілей, а гарантоване право. Українці мають право переїжджати між країнами ЄС і повторно подавати заявки на тимчасовий захист без загрози автоматичної відмови.

Якщо вам відмовили, не варто приймати це як даність – існують механізми правового захисту. Знання своїх прав та рішучість діяти можуть стати ключем до безпеки та стабільного життя в Європі.