Традиція вішати килими на стіни має глибоке коріння і не обмежується лише радянськими часами. Вона прийшла з Туреччини, де килими виконували не лише естетичну, але й практичну функцію. У СРСР це явище набуло особливого значення, ставши частиною побуту багатьох сімей.
Статус і престиж
У радянські часи килим на стіні вважався символом добробуту. Барвисті візерунки та щільний матеріал підкреслювали високий статус господаря. Особливо цінувалися ручної роботи вироби, які часто передавалися у спадок. У 70-х роках за статистикою в СРСР на одну родину припадало в середньому 1,2 килима, причому більшість із них використовувалися не на підлозі, а на стінах.
Дефіцит і практичність
Дефіцит якісних шпалер та будівельних матеріалів змушував людей шукати альтернативи. Килими стали популярним рішенням, адже вони допомагали приховувати недоліки стін – тріщини, плями чи дірки. Вартість килима була високою, у 1980-х це могло скласти близько 150–200 рублів, що дорівнювало середній місячній зарплаті. Проте багато родин вважали це вигідною інвестицією.
Захист від холоду
Радянські будинки не завжди мали хорошу теплоізоляцію. Особливо це стосувалося «хрущовок» із тонкими стінами. Килим на стіні біля ліжка слугував додатковим захистом від протягів і зберігав тепло. У регіонах із суворими зимами це було особливо важливо.
Шумоізоляція
Килим також допомагав у боротьбі з проблемою поганої шумоізоляції. У багатоповерхівках часто можна було чути сусідів через тонкі стіни. За статистикою 60% радянських квартир мали саме таку проблему. Килим частково гасив звуки, створюючи ілюзію більшої приватності.
Естетика і традиції
Не можна не згадати про естетичний аспект. Килими з яскравими орнаментами додавали кімнаті затишку і завершеності. Вони часто ставали фоном для фотографій, і багато хто пам’ятає, як виглядали фото з 70-х і 80-х років – на тлі «розкішного» килима.
Що залишилося у спадок?
Хоча сьогодні ця традиція вже втратила популярність, у багатьох квартирах досі можна побачити килими на стінах, особливо у старших поколінь. Вони залишаються як пам’ять про минулі часи, а іноді використовуються як декор у стилі ретро.